Мара узалежнень бродить світом PDF Друк e-mail
Написав Administrator   
Середа, 16 червня 2010, 16:17
Багато людей узалежнені від алкоголю, тютюну, наркотиків, ліків, переїдання, сексу, азартної поведінки та ін. Алкоголізм – лише одна із 15-ти проблем, котрі, як мара на голову, звалюються людям при зловживанні алкоголем. 

Шкоди зазнають не лише ті, хто п'є, а й ті, хто живуть із ними. Це – причина каліцтв і зниження продуктивності праці, порушення закону і правопорядку. До речі, у Польщі заборонено рекламу алкогольних напоїв, і редактори газет, що порушили цю заборону, відповідають перед судом.

Концепція узалежнення, або "Спирт - могила"

Директор Варшавського Інституту психології, здоров'я та тверезості професор Єжи Меллібруда вважає алкоголізм хворобою смертельною і невиліковною. Алкоголік п'є тільки з однієї причини – він узалежнений. Щоб порятувати себе, алкоголік мусить стати абсолютним абстинентом. Він втрачає можливість контролю над вживанням спиртного. Алкоголь стає панувати над людиною. Організм і психіка алкоголіка відмежовуються від тривожних сигналів про поганий стан його здоров'я, про поведінку, формуючи "систему ілюзій і заперечень". Алкоголік п'є, бо не може звільнитися від почуття сорому і провини, а це породжує нові муки. 

Шляхи до оздоровлення при алкоголізмі складні і багатопланові:

1. Лікування алкоголізму як хвороби контролю вимагає від хворого визнання, що він не може опанувати потягу до алкоголю. Тому єдиний вихід – як кажуть Анонімні Алкоголіки, - усвідомлення свого безсилля перед алкоголем і цілковита відмова від нього.

2. Лікування алкоголізму як хвороби заперечення вимагає від хворого поглянути правді в очі, побачити реальність без ілюзій, ясно усвідомити, які спустошення вчинив алкоголь у його житті. Це також вимагає засвоєння чималої інформації про узалежнення.

3. Лікування алкоголізму як хвороби емоцій вимагає від хворого навчитися тверезо переживати свої відчуття, розпізнавати їх, витримувати і висловлювати.

Отже, не існує жодних чудодійних засобів, таблеток, що вилікували б людину від узалежнення. Лікування – це довгий і складний процес, при якому необхідне, крім усього, свідоме і добровільне сприяння самого алкоголіка.

Концепція терапії узалежнень – зміни себе

Узалежнена особа може звернутися за допомогою до професійної терапії узалежнень або приєднатися до клубу абстинента чи товариства Анонімних Алкоголіків (АА). Всі вони виходять зі спільних переконань, що тверезіння – це складний і тривалий процес, метою якого є зміна способу життя. 

На початкових етапах детоксикації використовують загальноприйняті методи і психотропні препарати, але не більше ніж 10-12 днів. Далі переходять до психотерапії, яка повинна бути інтенсивною, структурною і переважно груповою. Її елементи:

1. Інтенсивна пізнавальна дія. Треба розбити систему "ілюзій і заперечень". Пояснюють, як розвивається узалежнення. Для цього використовують лекції, короткі тексти, схеми, діаграми, плакати, фільми.

2. Структурний самоаналіз. Це не традиційний самоаналіз, бо механізм системи "ілюзій і заперечень" діє по-іншому, ніж механізм захисту при неврозах. Тому психоаналіз тут малоефективний. У сучасних центрах терапії узалежнень пацієнти ходять із товстими папками, де є анкети самопізнання, щоденних почуттів та інші матеріали, з якими вони працюють по 10 годин щодня.

3. Інтерперсональна дія - вплив інших пацієнтів на поведінку. Пацієнт на практиці інших бачить, що треба робити. 

4. Розвиток вміння поводитися у різних ситуаціях, тренування відмови від запропонованих алкогольних напоїв. 

5. Розвиток духовності. Участь у житті товариства, взаємодопомога. Підготовка до освоєння 12-ти кроків АА.

Рефлексії на тему, або слово про нас

Ще не так давно багато з нас були свідками і активними учасниками боротьби з алкоголізмом у масштабах 1/6 земної суші. Ця кампанія включала в себе весь джентельменський набір авторитарно-тоталітарних методів, починаючи від вирубування елітарних виноградників, "удосконалення" системи диспансерного обліку при наркодиспансерах, розширення сітки ЛТП – і до охоплення всіх трудящих членством у Товариствах тверезості. Проте, як жартували скептики: "Війна з алкоголізмом набрала затяжного, оборонного характеру". 

Алкоголізм, звісно, визнавали за хворобу. Проте спеціалістів-наркологів готували на інтернатурі з психіатрії, а лікарі "соматичної сітки" насьогодні до 80% вважають алкоголізм "розпустою" і лікують його прояви як свою "кровну" нозологію у всіх відділах соматичних лікарень.

Світлим променем була поява кафедри наркології при ІУЛ у Харкові під керівництвом І.Сосіна, що активно впроваджувала немедикаментозні методи лікування в наркології. А також – вибух шаленої популярності безумовно багатогранного і талановитого емоційно-стресового кодування О.Довженка та діяльність груп "Оптималіста", які певним чином нагадували групи АА. 

Науковий підхід до наркології виробив непоганий арсенал методів дезінтоксикації, виведення з гострих психотичних станів, формування більш-менш тривалої аверсії до алкоголю і наркотиків. Але подальша реабілітація була малоефективною.

Останніми роками в Україні почали активно впроваджувати ідеї "нової хвилі" психотерапії. Подекуди з'явилися ентузіасти, які використовували при лікуванні узалежнень нейролінгвістичне програмування, Ериксонівський гіпноз, біхевіористичні, когнітивні, психосинтезні та психоаналітичні методи. Проте зазвичай це поодинокі і не структуровані спроби, що губляться на фоні рекламного засилля різноманітних парамедичних "чудодійних" методів числених екстрасенсів, котрі обіцяють за один сеанс позбавити людину від всіх залежностей.

Декілька років тому в окремих містах України почали утворюватися спеціалізовані центри для лікування алкоголізму і наркоманії, що тісно співпрацювали із групами АА, використовували широку психотерапевтичну програму. Такі центри успішно працюють у Києві, Дніпропетровську, Одесі, Вінниці, Луцьку. 

Але в основі допомоги алкоголікам і наркоманам в Україні лежить все та ж "есесерівська" структура обласних наркологічних диспансерів зі старою теоретичною і організаційною доктриною.

Як підсумовує Єжи Меллібруда, в Україні проблема узалежнень від алкоголю і наркотиків не вирішиться за допомогою тільки лікування та груп АА. Треба, щоб уряд зрозумів, що алкоголізм і наркоманія – це щось таке, чим треба займатися вже. Над проблемою алкоголізму не треба заламувати руки і виголошувати промови. Треба підготувати програму чергових етапів і взятися за роботу.

(Іван Пришляк, для "Медичної газети України", 1995 р., після участі в міжнародній школі-семінарі "Психотерапія узалежнень. Проблеми. Теорія. Практика")
Останнє оновлення на Четвер, 02 грудня 2010, 16:53