Чи можна лікувати білу гарячку, читаючи псалми над хворим PDF Друк e-mail
Написав Administrator   
Неділя, 13 червня 2010, 16:43
Декілька зауваг класичного психіатра (передмова до повісті Марії Турчин "Великі лови").

 "Бережіться трясовини, люди, бережіться боліт вночі,

коли сині вогні збираються і починають танці

на найпропащіших місцях. Там часто побачите ви

двадцять вершників на вороних дригкантах"

В.Короткевич "Дикі лови короля Стаха"

Перше бажання після прочитаного – нічого не писати, ніякої передмови. Ну що це, справді, таке – більше сотні машинописних сторінок, які ти змушений прочитати у такий короткий вихідний – бо ж обіцяв. Безліч правок, стилістичні кострубатості – бо читаю, мабуть, перший чорновий варіант, який ще й змушений був сам забирати з провінційного видавництва – "ми, знаєте, на підручниках спеціалізуємося".

Відсутність інтригуючого сюжету, динаміки, постійні, як мені здалося, повчання. І взагалі – це не Юрко Іздрик і не Євген Пашковський – це Марія Турчин. А претензійна назва – "Великі лови" – чомусь настирливо нагадує містичну білоруську легенду, описану Короткевичем.

Галоперидол чи Святе Причастя?

Та все ж підставою до подразнення було не це. В мені вперто спрацював стереотип класичного психіатра. З цієї позиції – в тексті докладно, щоденно і майже погодинно, як у студентській історії хвороби, описано алкогольний галюциноз чи делірій – "білу гарячку".

Головний герой тексту – Арсен, мабуть, необережно раптово перервав своє довготривале шанування Бахуса. Чи то ескулапи бідаку настрашили і заборонили оковиту споживати через наглий перелом руки, чи може передвеликодній піст був тому причиною, але виснажений організм Арсена не виніс абстиненції і, як в народі кажуть, "білка його зловила" Як психіатр я погоджувався, що автор доволі достовірно і образно описує протікання алкогольного психозу з характерними для цієї недуги вечірніми і нічними погіршеннями стану, зі слуховими, зоровими і тактильними галюцинаціями, трясучкою, безсонням.

З діагнозом, як то кажуть, проблем не було. Цього небораку Арсена вчасно завести б у наркодиспансер, штрикнути уколом із сібазоном і галоперидолом та крапельницю із сечогінними поставити – дивись, за день-два і відчухався б.

Але його жінка Варвара має на те власну думку. Вона тримає його вдома, терпляче доглядає за ним, вислуховує маячню благовірного і трактує всі ці галюцинації, "голоси", зорові видіня – "почвари", як прояви і вплив нечистих сил, які всіляко намагаються заграбастати собі безсмертну душу її мужа.

На основі цієї парадигми вибудовується і його спасіння. Варвара протистоїть злій силі з допомогою Біблії – читає псалми, тлумачить чоловікові його видіння і почування, а коли вже змога, веде Арсена до церкви, щоб прийняти Святе Причастя. У фіналі перемагає Божа сила, і Арсен визволяється з багатоденного полону демонічних сил. Звісно, традиційний психіатр у мені запротестував. Адже він бачив вихід у галоперидолі.

Та потім у мені заговорив психоаналітик чи, як зараз модно казати, - динамічний психотерапевт.

Інтуїція – ближча до істини

І що ми маємо з його позиції? Ми маємо факт художнього опису алкогольного психозу автором, котрий не є психіатром. І саме це найбільше вартує. Адже художньо-інтуїтивне відображення дійсності часто є ближчим до істини, аніж абстрактно-логічне, аналізуюче, котре часто знижує цілісність.

Написане слово має вплив потаємний. Кажуть, що кожен створений текст є лише тінню архітексту, котрий насправді відображає суть і істину. А людина, яка пише, лише наближується до суті архітексту, що існує поза межами нашого сприйняття... Але архітекст, як палімпсест, проявляється у словах написаних, і, особливо, поміж рядків – в асоціаціях і переживаннях, що виникають при читанні. Тому кожен читач читає свій текст...

З цієї позиції стає зрозумілим відсутність узвичаєної сюжетної динаміки, необтяженість твору подієвістю, фрагментарність і стереотипність. Автор же не профан у літературі і знає, як формально твориться прозовий твір певного жанру. А якщо це інтуїтивна правда, то саме так і має бути. Адже, якщо відображено психоз, то в ньому відсутня логічна фабула і певний час зберігається застиглість і стереотипність марень і галюцинацій.

Правдивість інтуїтивного підкору проглядається і в цікавому співпадінні прикритої суті імен героїв твору. Якщо ім'я Варвари могло зродитися в уяві автора як символ святої великомучениці, що вірою своєю перемагає зло, то ім'я Арсен і головний герой, що його носить, - дуже споріднене з гомеопатичним конституційним Арсенікум. Катрін Бултер у своїй, відомій дуже вузькому колу спеціалістів, книзі "Портрети гомеопатичних препаратів" так описує людину психологічного типу "Арсен": - "його оточують тривоги реальні і безпричинні, відчутні і невловимі, великі і малі, справжні і несправжні, видимі і приховані... Арсен – одержимий сильним неспокоєм, він вертиться і скручується, не знаходячи спокою ніде, постійно змінює положення... Арсен достатньо чистоплотний... у Арсена виражений потяг до досконалості...".

Автор ніби звірялася із доволі герметичною доктриною, якою є гомеопатична психологія при описанні свого героя.

Про інтуїтивну правдивість свідчить і те, що галюцинації Арсена мають характер істинних, а не псевдогалюцинацій, що дуже характерно для екзогенних психозів при алкоголізмі.

Духовні пастирі – перші психотерапевти

Чи можна лікувати білу гарячку, читаючи псалми над хворим? Чому б і ні. Адже це можна розглядати як один із видів психотерапії. Колись, у домедикаментозну, допсихотропну епоху, такі психози лікували дбайливим доглядом. Роль віри і релігії у лікуванні недуг, у тому числі й алкогольних, - величезна. Саме духовні пастирі були першими психотерапевтами, і різні релігії мають значний досвід у лікуванні алкоголізму. При цьому використовуються різноманітні методи – від смирення, покаяння і аскези – до методів екзорцизму і накладання рук.

Доволі поширений рух "Анонімних алкоголіків" у своїх 12-ти кроках подолання алкоголізму теж звертається насамперед до Вищої сили.

У наших галицьких селах донині з початку ХХ ст. збереглися хрести, встановлені сільськими громадами, які в церкві на Євангелії цілим селом присягалися не вживати спиртного. І рідко хто тоді порушував обіцянку. 

Біблія, як і інші священні книги, має величезний вплив на душі людей. Навіть останні наукові дані стверджують, що люди, які вірять у Бога, набагато частіше чим невіруючі видужують від важких хворіб.

І дуже важливо, аби з людиною, яка кинула виклик алкоголізму, поруч був вірний і жертовний друг, кохана людина, яка підставить плече і допоможе зберегти мужність.

Стосовно ж того, що Варвара розглядає галюцинації свого мужа як якісь сутності паралельного духовного світу, що гіпнозом діють на душу її чоловіка, то це лише питання різних точок зору і різних термінів. Так, езотерична традиція вважає, що в кожну мить ми зв'язані з "егрегорами" – об'єктами "тонкого світу". Егрегори зла дають нам енергію ненависті, жорстокості, заздрості... Егрегори добра допомагають нам будувати життя за християнськими заповідями.

Кожну людину ведуть по життю один або декілька "високих" егрегорів, які піклуються про нас. У рамках релігійних теорій їх називають "ангелами-хоронителями", "учителями" і т.д. Але й енергія "низьких" егрегорів – "бісів" – часто доволі сильна. Багатьом із нас важко позбавитися або просто керувати своїми звичками до пияцтва, куріння, лихослів'я, агресивності. "Низькі" егрегори намагаються з'єднатися з людиною потужними "каналами", через які провокують шкідливі звички і пристрасті. Вони, як Уінстонові "паразити свідомості", керують людьми. Обірвати ці канали впливу можна, та для цього потрібні великі власні зусилля і підтримка "високих" егрегорів.

Зі всім цим можна сперечатися чи погоджуватися. Але ми читаємо не науковий твір, а художній. І критерії істини тут не абстрактно-логічні, а естетичні.

(Іван Пришляк, 2001 р.)
Останнє оновлення на Четвер, 02 грудня 2010, 16:54