Алкогольна залежність (алкоголізм) – це хронічне захворювання всього організму і насамперед нервової системи, спричинене зловживанням спиртними напоями. Як і кожна хронічна хвороба, алкоголізм має свої причини, передумови, початок, розвиток, кінець і потребує професійного лікування.
Причина виникнення алкоголізму одна – це зловживання спиртним. Будь-яка людина, незалежно від її віку, статі, здібностей, професії, характеру, соціального статусу та ін., може захворіти на алкоголізм за умови надмірного вживання спиртного.
Надмірним називається або епізодичне сп’яніння із порушенням мови, координації рухів, блюванням, наступним неприємним самопочуттям вранці, або регулярне (щодня чи щотижня) вживання алкоголю навіть у менших дозах. За таких умов рано чи пізно у будь-якої людини формується алкогольна залежність.
Алкоголізм формується і розвивається значно швидше, якщо:
– у вас є спадкова схильність (хтось із ваших родичів хворів на алкоголізм);
– ви почали регулярне вживання спиртного в дитячому або підлітковому віці;
– ви перенесли струс мозку чи інші травми голови;
– ви хворіли на гепатит (жовтяницю), перенесли важкі отруєння;
– у вас “складний характер”, труднощі у спілкуванні з людьми, емоційні розлади.
Ознаки сформованого алкоголізму – це ранкове похмілля, тривалі запої, пропивання грошей і речей, “біла гарячка”, цироз печінки, деградація. Однак ці, всім відомі симптоми, є проявами не початку алкоголізму, а його пізніх стадій (ІІ-ІІІ) . Починається ж залежність значно раніше.
Алкоголізм – це не шкідлива звичка, а хвороба, яка в своєму розвитку закономірно проходить три послідовні стадії. Кожна з них має свої ознаки.
ПЕРША СТАДІЯ
Поява потягу (нав’язливого бажання відчути стан сп’яніння). На першій стадії хворий ще може перебороти це бажання. Однак при цьому виникає роздратування, невдоволення, погіршується настрій, а думки про випивку знов і знов лізуть у голову.
Втрата кількісного контролю. Після вживання перших доз спиртного хворому дуже важко відмовитися від продовження випивки, зупинитись. А після певної “критичної дози ” потяг взагалі стає непереборним. Тому майже кожна випивка переростає у пиятику.
Підвищення витривалості до алкоголю. Для того, щоб відчути бажаний стан сп’яніння, хворому треба випити дозу, в кілька разів більшу, ніж раніше. Алкоголь має на хворого стимулюючий вплив. При вживанні навіть дуже великих доз хворий не блює, а на наступний день не має відрази до алкоголю, нормально почувається при вживанні спиртного кілька днів поспіль.
Психічна залежність від алкоголю. Лише у стані сп’яніння хворий може почувати себе добре, спокійно, впевнено, задоволено, мати хороший настрій. Тому свідомо чи несвідомо використовує кожен привід, щоб випити. Будь-які обставини, які цьому перешкоджають, сприймає з роздратуванням. Хворий дедалі частіше перебуває в п’яному стані. П’є регулярно, вживає великі дози, не відчуваючи при цьому погіршення самопочуття (хоча наступного дня можуть бути окремі провали в пам’яті), вважає, що “все нормально”.
ДРУГА СТАДІЯ
Непереборний потяг до алкоголю. Він виникає вже не тільки в сп’янінні, а й у тверезому стані. Хворий вже не може його контролювати, тому може пити і в недоречній ситуації (за кермом, із випадковими людьми), пропиває гроші, речі, може здійснювати злочини.
Похмільний синдром. Це погане самопочуття вранці після вчорашньої випивки з відчуттям внутрішнього тремтіння, зниженого настрою, тривоги, слабкості, із серцебиттям, пульсацією чи болем у голові, підвищенням тиску, пітливістю, відсутністю апетиту, сухістю в роті, нудотою, важкістю в шлунку та ін. Усе це супроводжується бажанням похмелитися – випити невелику дозу спиртного (наприклад, пива), після чого самопочуття тимчасово покращується.
Зміна картини сп‘яніння. Замість заспокоєння, розслаблення, покращення настрою хворий у п’яному стані стає збуджений, дратівливий, “заводиться” з найменшої причини, виявляє агресію, вступає у бійки, конфлікти, б’є жінку, дітей. Стають регулярними провали в пам’яті.
Поява ускладнень. Внаслідок тривалого отруєння організму великими дозами спиртного на другій стадії проявляються важкі ушкодження мозку і психіки (білі гарячки, епілептичні напади, розлади пам’яті, галюцинози, депресії, самогубства, спотворення рис характеру), ураження внутрішніх органів (гепатит, цироз печінки, гастрит, виразка, запалення підшлункової залози, підвищення артеріального тиску, інсульт, інфаркт, інші хвороби). Часто ці ускладнення стають причиною смерті.
На другій стадії хворий п’є спиртне великими дозами або практично постійно, або у вигляді запоїв – періодів важкого пияцтва від кількох днів до місяців. Між ними бувають більш чи менш тривалі проміжки повного утримання від спиртного.
ТРЕТЯ СТАДІЯ
Зниження витривалості до алкоголю. Це основна ознака початку третьої стадії. Хворий сильно п’яніє від дедалі менших доз. Під кінець запою виникає відраза до спиртного, а стан погіршується настільки, що хворий уже фізично не може пити. Однак через деякий час непереборний потяг втягує хворого у новий запій. Похмілля ще важче і триваліше, ніж на другій стадії. Сп’яніння – важке і з агресією.
Деградація особистості. Вона починається ще на попередніх стадіях, але на третій виражена максимально. Хворий стає байдужим до всього, крім спиртного. Втрачає критичне ставлення до себе і своєї хвороби. Знижується інтелект, професійна кваліфікація, зникають індивідуальні риси характеру (всі хворі на третій стадії подібні один до одного), наростають грубість, цинізм, агресія.
Незворотні порушення настають в мозку, нервах, всіх внутрішніх органах. Всі описані вище ускладнення алкоголізму стають ще важчими і призводять до смерті.
Радимо обов‘язково проконсультуватися з психіатром-наркологом, якщо:
– ви виявили у себе хоча б один із вищеописаних симптомів;
– ви їх не виявили, але ваші родичі чи знайомі звертають увагу на те, що ваше вживання спиртного є надмірним (важливою особливістю алкогольної залежності є те, що хворому часто дуже важко об’єктивно оцінити своє вживання спиртного);
– після або під час вживання спиртного у вас виникали проблеми зі здоров’ям , конфлікти у сім’ї, на роботі, з міліцією;
– ви вже кілька разів давали обіцянки близьким або самим собі не напиватися, але не змогли їх виконати.
Лише лікар психіатр-нарколог зможе професійно з’ясувати, є у вас алкогольна залежність чи немає, дати пораду і при потребі запропонувати лікування (за бажанням – анонімне).
Лікування алкогольної залежності – складний і тривалий процес. На сьогоднішній день є багато медикаментозних і психотерапевтичних методів лікування алкоголізму. Кожному пацієнту можна підібрати такий метод, який йому найбільше підходить. Основною метою лікування алкогольної залежності є повна відмова пацієнта від вживання спиртного, оскільки є неможливим відновити втрачений контроль і повернутись до помірного вживання.
В одних людей алкоголізм розвивається і прогресує від першої до третьої стадії дуже швидко, в інших – повільно. Але в будь-якому випадку закономірність одна: при появі бодай перших симптомів алкоголізму і подальшому вживанні спиртного поява тяжких ускладнень – лише питання часу. Без цілеспрямованого лікування алкогольна залежність самостійно не минає, а, навпаки, прогресує і призводить до деградації та смерті.
При будь-якому методі лікування, незалежно від стадії хвороби, головною запорукою є усвідомлення пацієнтом суті своєї проблеми і щире особисте бажання кардинально її вирішити